Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 5021/1639/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Куровського С.В.,розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумахна постановувід 12.02.2014 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 5021/1639/2011 господарського суду Сумської областіпро банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Будіндустрія", м. СумиліквідаторЧупрун Є.В. м. Суми представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.07.2011 порушено провадження у справі № 5021/1639/2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Будіндустрія" (далі - боржник).

Постановою господарського суду Сумської області від 29.05.2012 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Протягом червня, серпня, вересня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі - УПФУ в м. Сумах, кредитор) звернулось до суду з вісьмома заявами про визнання поточних грошових вимог до боржника на загальну суму 32 809,69 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.12.2013 (суддя Спиридонова Н.О.) відмовлено у задоволенні восьми заяв Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах у визнанні поточних грошових вимог до боржника в загальній сумі 32 809,69 грн.

Постановою Харківського господарського суду від 12.02.2014 (судді: Білоусова Я.О. - головуючий, Лакіза В.В., Пуль О.А.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство), Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На думку кредитора, заявлені ним поточні грошові вимоги є зобов'язаннями боржника, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, тому ці вимоги підлягають визнанню у повному обсязі.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Також згідно положень зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Системний аналіз норм статті 1, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство, які є спеціальними, а отже пріоритетними у застосуванні відносно інших законодавчих актів України в правовідносинах банкрутства, свідчить, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Отже, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у боржника не виникає будь-яких нових поточних зобов'язань, у т.ч. зі сплати обов'язкових платежів, що можуть бути заявлені в порядку статті 23 Закону про банкрутство.

У ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління -ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство.

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство).

Що стосується платежів до Пенсійного фонду України, то відповідні нарахування боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.03.2014 у справі № 6/108-09, від 08.04.2014 у справі №10/Б-711 які згідно зі ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх судів України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заявлені у якості поточних грошові вимоги УПФУ в м. Сумах в загальній сумі 32 809,69 грн. становлять заборгованість боржника з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, нараховану за період січень, березень-серпень 2013 року.

Отже, грошові вимоги кредитора не мають характеру поточних у розумінні статті 1 Закону про банкрутство, оскільки нараховані після визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення про відмову УПФУ в м. Сумах у визнанні поточних грошових вимог до боржника в загальній сумі 32 809,96 грн. підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 14, 23, 25, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11128 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 та ухвалу господарського суду Сумської області від 05.12.2013 у справі № 5021/1639/2011 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

С.В. Куровський